Для військових..

Для військових..

"Генерал - це не військове звання, це щастя" - армійська мудрість

Звання генерала – це не просто формальна відзнака, не подарунок за лояльність, а величезна відповідальність за складену перед громадянами своєї країни присягу. Це – своєрідне мірило гідності особистості. 
Скажете, що це суто пафосні слова, але хіба певний відсоток пафосу не допомагає утверджувати цінності у свідомості нації? Без них ми можемо скотитися у прірву тотальної безвідповідальності та ігнорування навіть юридичних законів, які функціонують на умовах суспільного договору.

Левова частка військових відзнак у вигляді генеральських погон щедро роздавалася починаючи з екс-президента Леоніда Кучми, який в такий спосіб «наводив лад» в у військових формуваннях. Здійснювалася політика загравання із силовиками та формування «вдячного» електорату. Найактивніше цей процес відбувався напередодні чергових виборів. Підтримка «ручних» генералів автоматично означала лояльність цілих формувань, де поняття непослуху каралося безжально та в межах присяги.

Подібний стиль комунікації з військовими продовжували й наступники Кучми: Ющенко, Янукович. Ту ж перевірену методу застосовує нині Порошенко. Наслідки цього процесу помітні навіть не фахівцеві. Це сотні генералів у запасі, відсутність маневреності, провали в організації антитерористичної операції на Сході України, зрештою, абсолютна капітуляція проукраїнських військових формувань в Криму й безпрецедентний процес волонтерської громадської підтримки армії на початку збройного конфлікту з Російською Федерацією.

Парадоксальна ситуація, але чисельність генералів постійно збільшується до цього часу, без збільшення фактичної чисельності Збройних Сил. Який сенс присвоювати генеральські звання кабінетним чиновникам, які зовсім не задіяні в польовій роботі, командуванні бойовими підрозділами?!

Однак слід бути послідовними патріотами та вдячними зокрема: Ігорю Гордійчуку, Михайлу Забродському та іншим молодим бойовим генералам, які отримували свої звання на війні та за війну. Серед тих, хто отримав звання генерала до війни, можна визначити одиниці, серед яких командувач ВМС – Ігорь Воронченко та командувач ООС – Сергій Наєв, які отримали генеральські звання у грудні 2013 році від Януковича, але повністю виправдали це перед народом України у 2014-15 роках своїми високопрофесійними діями в бойовому управлінні. Але таких полководців одиниці. Звідки ще сотні інших?

Чи маємо генералів, які б на відміну від політиків-демагогів, демонстрували істинну відданість присязі, країні та її громадянам, які б не ганялися за «зірками», а демонстрували стійкість переконань, значний державотворчий потенціал? 
Чи маємо постаті, про яких би говорили, як в США говорять сьогодні про Маккейна? 
Може Гелетей? Муженко? Попко? Чи хтось інший? Саме ті постаті, які стали генералами задовго до війни, нині очолюють ключові пости в Збройних Силах, але не мають амплуа полководців, провідників нації, тих, на кого б орієнтувалися, з кого брали приклад військові та цивільні.

Сьогодні функції деяких штабів, управлінь та департаментів, що входять до складу Міністерства оборони та Генерального Штабу часто дублюються, за рахунок створення нових, які намагаються мінімізувати відповідальність перед власним народом, «граючи м’яча» між собою, але намагаючись розподіляти бюджетні кошти окремо кожен сам собі.

Нові структури також треба укомплектовувати відповідно до штатного ново-створеного розкладу і, вони заповнюються за рахунок офіцерів з військ. Але ж у військах залишаються бойові посади спустошені - не заповнені. Водночас загальна фактична чисельність військовослужбовців не зростає. Укомплектованість бойових підрозділів молодшими командирами зменшується, проте статистична, так звана – штатна, залишається незміною, що дає підстави вважати нових генералів полководцями на папірці.

Останнім часом, за рахунок збільшення штабів, значно бракує молодших офіцерів та досвідчених сержантів безпосередньо на фронті. Частина тих, хто був учасником боїв у 2014-2015 роках, а також тих, хто пройшов підготовку за стандартами НАТО, кого можна було б вважати гордістю армії – звільняються із лав Збройних Сил, їм болить гонитва за «папіряками» та «медальками» - нівеляція військової честі.

Очевидно, й тому ніхто не покараний за військові провали, Якщо виявляється, що у наших генералів відповідальність колективна, а не так як слід бути в армії: особиста – полководська!

 

 

 

Alexander Nossov

Поделиться​​ новостью:


- Ложь, коррупция, офшоры: Порошенко направлял в Россию больше денег, чем на собственную армию
- Что скрывает Boeing. Черные ящики 737 расшифровали
- П'ять років вас дурили, а тут раптом станеться "диво"?
- В МВД напоминают, что за селфи с бюллетенем избирателю грозит ограничение свободы
- Эти люди создают себе теплую ванну, а потом удивляются, как они оказались в Ростове...
- ССовка ТВОРИТ ГЕНОЦИД. Хотят избавиться от «сердечников»? В Украине сократили финансирование программ Института сердца
- Двойное гражданство? Украинцы не бояться получать вторые паспорта, хоть это и запрещено в Украине
- В Кабмине объяснили различные надбавки после индексации пенсий
- Свинной хот/дог). Как запросто переиграть Порошенко
- 14 дней до выборов: Манипуляции и "грязные" трюки
- Александр Кочетков: Кто угодно, кроме ПАПа и бывш. регионалов — это надежда. ПАП — безысходность
- Сенченко об обещании Порошенко вернуть Крым: Это из того же разряда, что «я закончу войну за 2 недели»
- Теперь украинцев могут лишить жилья за долги по коммуналке
- Большинство в меньшинстве: Что будет с парламентской коалицией после 31 марта?
- ЯКА СУМНА НОВИНА) - В Киеве подожгли магазин Roshen
13:19Август, 29 2018 679

► РЕЗОНАНС
сегодня
за неделю