ДУРНЯ ТИЖНЯ: вахтер, віджим і "козьї тропи"

ДУРНЯ ТИЖНЯ: вахтер, віджим і "козьї тропи"

Про козячий похід Надії Савченко, “лікувальні маніпуляції” Насірова, страшну таємницю суддівських мантій та іншу дурню — у традиційній п'ятірці найдурнуватіших подій тижня, що минає.

Пуля дура, коза — молодець!

Першою у претенденти на “Дурню тижня” записалася персона, якій з огляду на її прізвисько “Пуля” сам Суворов велів. Щоби ще більше зміцнити свій трансцендентний зв'язок із московитським фельдмаршалом, Надія Савченко здійснила таємний перехід через лінію розмежування в гості до своїх улюблених “воїнів”-терористів. Донецькі терикони — то, звісно, не Альпи, але Наді для відчуття скромного подвигу вистачило. Російська преса навіть відзвітувала, що нардеп Савченко на радощах устигла постріляти з бойовиками на навчальних стрільбах і заявити, що “краще б Україною керував Путін, а не Порошенко”.

 

Фото: Сергей Нужненко

 

Сама Надія, втім, перед українськими журналістами облизування Путіна спростувала, як і стрільби з терористами (мабуть, про “стрілянину” російські журналісти побігли писати після того, як Надя вийшла до них із кущів і гаркнула: “Пацани? Закурить є?”). Зате свого героїчного переходу соромитися не стала, розповівши, що йшла в Донецьк “козьїмі тропамі, якими гуляє контрабанда, яку кришує СБУ, і це прекрасно знають блокадники, які блокують торгівлю на крові".

Семен Семенченко, напевно, ці слова сприйняв як ніж у спину — адже його фактично викрили в саботажі власного блокування. Кожному ж ясно, що якщо таємною стежинкою змогла пройти така коза, як Надя, то й вагон антрациту залюбки пройде, і для чого тоді було мутити весь цей цирк на колії?

Єдиний спосіб для Семена тепер врятувати своє чесне ім'я та гроші Коломойського — надійно заблокувати козячі стежки, якими відбувається контрабанда в Донецьк народного депутата Надії Савченко. Причому бажано в той момент, коли контрабандна коза якраз перебуватиме в Донецьку — терористи у відповідь на такий недружній акт неодмінно націоналізують Савченко, й Надія нарешті зможе повноцінно пожити в тій Україні, якою керує Путін. Навіть якщо вона про того Путіна російським журналістам нічого й не казала.

“Арена” і клоуни

А поки Надія сидить не на подвалє, а на телеефірах, бойовикам ОРДЛО доводиться “націоналізовувати” менш привабливі активи — заводи, готелі та стадіони окремих хитродупих колаборантів. Щоправда, не встигла початися освячена Кремлем “націоналізація”, як з'ясувалося, що спритні московські мужички знову розвели донбаського ведмедя за схемою русской народной сказкі про вєршкі і корєшкі. Все, що могло давати гроші (на кшталт Харцизького трубного), терористам наказали передати в дбайливі ручки нинішнього резидента Москви Сергія Курченка, а от утримувати за власний кошт інфраструктуру “Донбас-Арени” тепер доведеться Захарченку й компанії.

 

Фото: EPA/UPG

 

За Сірьожу Курченка можна лише порадіти — і в нічних клубах дівчатам знову можна представлятися “Сірьожа, олігарх”, і взагалі, поки ти кремлівським пацанам потрібен хоча б у ролі зіц-голови, можна сподіватися, що отруять не сьогодні й навіть не завтра. А от наскільки дорого обійдеться така “націоналізація” терористам — залежить від того, чи це все хитро продумана схема збереження активів Ахметова, чи Ріната в Москві насправді тупо кинули й розкуркулили.

І якщо захоплену вчора озброєними людьми “Донбас-Арену” повертати в майбутньому ФК “Шахтар” реально ніхто не планує, то на стадіон тепер чекають цікаві часи. Футболу арені точно не бачити — на ній річне утримування газону коштує більше, ніж усі клуби “чемпіонату ДНР” з футболістами та інфраструктурою. А от влаштовувати концерти Кобзона до 9 травня, чемпіонати з танкового біатлону чи спеціальні змагання для всіх дискваліфікованих за мельдоній російських спортсменів тут можуть цілком. А що — “Допінг-Арена” теж звучатиме непогано.

Лікувальні маніпуляції

Національне антикорупційне бюро України нарешті може похвалитися першою справжньою перемогою. Йдеться, звісно, не про вручення голові Державної фіскальної служби Роману Насірову підозри в розкраданні 2 мільярдів гривень — від таких підозр і менш спритні, ніж пан Насіров, хлопці в Україні давно навчилися тікати, як від кульгавого півня. А з такими адвокатами й такими лікарями, як у голови ДФС, від лікарняного ліжка до лави підсудних шлях нелегкий та майже нездоланний. У чому ж, тоді, спитаєте, перемога НАБУ? А ви пробували колись обійти звичайного українського вахтера на звичайній українській прохідній?! Це ж вам не блокада Донбасу, повз яку будь-яка коза пройти може!

 

Фото: Facebook/Андрей Журжий

 

Щойно працівники спецназу НАБУ прибули з підозрою до відомчої лікарні “Феофанія”, де ще недавно здоровому панові Насірову вже встигли налікувати цілий інфаркт, їх зупинив дідусь-вахтер, бо ж у кардіологічному відділенні “з 21.00 до 22.00 — лікувальні маніпуляції, а з 22.00 до 07.00 — сон”. “Лікувальні маніпуляції” — це, звісно, найточніший термін щодо тих вистав, які українські корупціонери зазвичай влаштовують при отриманні підозри, але спецназові НАБУ від того не легше: борці з корупцією кілька годин боролися з вахтером та лікарняним режимом, аж поки їх допустили до вкритого пледом тіла голови ДФС. Як урешті вдалося того вахтера здолати, НАБУ, на жаль, не повідомляє, але не сумніваємося, що тут не обійшлося без блискавичної спецоперації. Адже єдиний дієвий спосіб боротьби з вахтером — це хабар, а хіба ж може давати хабар працівник Національного антикорупційного бюро? Хіба що дати контрольний і тут же затримати порушника на гарячому! А у “Феофанії” ж, певно, й вахтер не один — уявляєте, скільки таких церберів довелося спакувати НАБУ, щоби отримати змогу зачитати над тілом Насірова офіційний документ?

 

Фото: комбо из стоп-кардов видео/Facebook/Денис Фетисов

 

Щоправда, хтозна, чи в результаті гучного “затримання” Насірова на лаву підсудних сяде хоча б один вахтер. Бо лише за день до феофанської історії якась “Незалежна асоціація банків України” оголосила, що єдине справжнє НАБУ в Україні — це вона, і в неї й патент на цю абревіатуру є з 2013 року. А відтак НАБУ справжнє вимагає від НАБУ підробного припинити юзати чужий бренд, а назватися просто якимось “Нацбюром”. Чи то банкіри — люди настільки темні, що лише зараз дізналися про існування в країні антикорупційних конкурентів, чи то вони задалегідь рознюхали про підозру Насірову й вирішили підстрахуватися, щоби мстивий Роман помилково не наслав податківців на їхні банки. Але якщо ритися в цьому ящику Пандори й далі, то на суді адвокати Насірова завиграшки доведуть, що не лише НАБУ не НАБУ, а й ДФС не ДФС, а Донецька фільтрувальна станція, а Насіров — то взагалі російський попсовик, який років 20 тому співав про “Мальчік хочєт в Тамбов”.

А голова Державної фіскальної служби й надалі продовжить плідно працювати. Так плідно, що навіть коли тобі вручають підозру, жоден зрадофіл не наважується спитати: “Хіба можна саджати Насірова, поки не сидить Ахметов?”

Артефакти судової влади

Проблема фальшивих конкурентів, як виявилося, хвилює не лише Незалежну Асоціацію Банків. Голова Ради суддів Валентина Симоненко виступила з заявою, дізнавшися, що 1 березня під приміщенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України мав відбутися “Марш невідомих суддів”. Здавалося б, чого Раді суддів так перейматися звичайним мітингом проти продажних суддів, яких в Україні (як мітингів, так і суддів) ніколи не бракувало? Та пані Валентину стривожила одна важлива деталь — мантії, які збиралися вдягти учасники маршу.

 

Фото: Сергей Нужненко

 

"Звертаюсь до організаторів та учасників акції "Марш невідомих суддів" з вимогою не допустити застосування у анонсованому заході мантії судді, як атрибуту однієї з гілок державної влади України, — вдарила в набат голова Ради суддів. — Відповідно до статті 16 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", "суддя здійснює правосуддя в мантії та з нагрудним знаком"... Використання атрибутів судової влади іншими особами може бути розцінено як привласнення атрибутів судової влади та функцій судової влади. Прошу усіх учасників акції утриматись від порушень закону та привласнення будь-яких функцій будь-якого органу державної влади”.

Ось вона — небезпека узурпації! Ви собі думали, що для отримання статусу судді треба довго й плідно працювати, проходити кваліфікаційні комісії, законодавство вчити чи на крайняк хабар куди треба занести? Дзуськи! Суддя — це той, хто має мантію та нагрудний знак! Вкрав у якогось судді нагрудний знак? Іди суди! Зшив собі зі штори мантію? То ти вже недоторканний!

Досі про це мовчали, і лише перед небезпекою привласнення учасниками мітингу функцій судової влади судді наважилися викрити нам цю велику таємницю найзакритішої касти України. Але тепер, коли секрет зусиллями Валентини Симоненко став відомий усім зловмисникам України, зупинити навалу шахраїв у мантіях буде практично неможливо!

Єдине, що втішає в цьому відчутті неминучої катастрофи, — зі слів голови Ради суддів випливає, що справжні “функції судової влади” полягають не в якомусь там захисті верховенства закону, а лише в носінні мантії та нагрудного знаку. Тож від простої заміни шахрая під знаком та мантією ми практично нічого не втратимо.

Час і натхнення

А от в українському футболі тим часом продовжує творитися така жесть, що й про суддів уже не згадують. Причому затягує це болото навіть тих футболістів, які нібито встигли з нього вирватись.

ФІФА нарешті дозволила мандрівному форварду Романові Зозулі в обхід прописаних правил перейти в четвертий клуб за сезон. Зозуля, якого дніпропетровський “Дніпро” продав до севільського “Бетісу”, “Бетіс” віддав в оренду до мадридського “Райо Валєькано”, а проросійські фанати “Райо Вальєкано” вигнали з клубу, ще на початку лютого опинився під загрозою аж до літа лишитися без футболу. Бо в “Райо” вже не сунешся, до “Бетіса” не повернешся (трансферне вікно в Іспанії закрилося одразу після здачі Зозулі в оренду), а більше ніж у трьох клубах за сезон грати не можна.

 

Фото: poetryclub.com.ua

 

Футбольна громадськість одразу вступилася за Романа, матюкаючи бюрократичні механізми ФІФА, і ФІФА сіла вирішувати, як би хлопця врятувати. Вирішувала довго, і врешті в середині лютого придумала вихід: дозволити Зозулі перейти назад у “Дніпро”! Хтозна, чи в самого дніпровського клубу взагалі питали, чи хоче він повернути Зозулю, — але це виявилося несуттєвим. Бо футбольному клубу “Дніпро” за борги перед іспанськими тренерами ще з липня минулого року заборонено підписувати контракти з будь-якими новими футболістами.

Мудрагелі з ФІФА почухали маківку й сіли придумувати вихід далі. Думали-думали ще пару тижнів і накували-таки Зозулі чотири клуби за сезон. Тільки от знову вималювалася невеличка проблемка: безпрецедентне рішення футбольні тугодуми народили наступного дня після закриття трансферного вікна в рештках пристойних чемпіонатів. Тож тепер Роману не світить не те що Україна, а й навіть Китай — вибирати доведеться між Білоруссю, Казахстаном, Норвегією й, якщо дуже пощастить, соккером із американської MLS.

Після таких мудрих рішень ФІФА й справді можна стати “нацистським карателем”, як називали Романа Зозулю фанати “Райо Вальєкано”. Тож неквапливі футбольні бюрократи краще хай тепер повзають і озираються: адже пан Роман зараз має і час, і натхнення...

Юрко Космина Юрко Космина , політичний оглядач


Поделиться​​ новостью:

- Юрий Касьянов: Плёнки Онищенко - подлинные
- Как появляется "правильная" социология?
- Украинцев с “большими квартирами” лишат права на получение субсидий – Андрей Рева
- У МИНИСТРА ИНФРАСТРУКТУРЫ ОМЕЛЯНА РОДИЛАСЬ ДОЧКА. ЖЕНА РОЖАЛА ПОЧЕМУ-ТО В США
- Мені соромно називати себе украінкою - думка
08:56Март, 04 2017 518

___________________________________________________________________________

► РЕЗОНАНС
сегодня
за неделю