Автоволонтерство - це складно і це біль! Для перекупів війна - мати рідна, і супершанс нажитися на чужому горі

Колись Мартін сказав, що він їх ненавидить. Я його тоді не зрозумів.

Але після отриманого досвіду протягом цих 1,5 років в латанні корчів - основного виду транспорту батальйонів і бригад, можу сказати, що я теж під враженням.

Історія про те, що слід протриматись 2-3 тижні і от-от запустять виробництво 155-мм снарядів по всьому світу, передадуть ф-16 з усієї півкулі, побудують зірку смерті - є геть протилежною в ситуації автоволонтерства та тягання вживаних авто з Європи в Україну.

За 2-3 тижні їх - більш-менш живих - стане ще менше, а перекупів, які напарюють нашим волонтерам відвертий мотлох під виглядом “на ЗСУ дешевше” і “саппорт юкрейн” - більше.

Оцю серію відео я зняв біля підйомників СТО протягом пари днів.

Це реальні машини реальних волонтерів.

З них остання - тільки наша та й то просто пореготати, бо заміна диска - не проблема. Так-то машина непогана.

І таких картинок в мене повно - можна робити кіно, яке назвати коротко і ясно: автоколаборанти росіян.

Це той випадок, коли для багатьох комерсів війна - мати рідна. І великий шанс нажитися на чужому горі. Бо волонтери купують такі тачки не за свої гроші, а за донати або ж за останні збереження родин бійців, які прагнуть, щоб їхні воїни мали шанс на евакуацію, доставку БеКа, підвезення харчів тощо.

Волонтерів шкода. Відверто шкода.

І в даних ситуаціях вони великі молодці, що загнали тачки на СТО перед відправкою на фронт.

Загалом, можу впевнено сказати, що автоволонтерство - це складно і це біль.

Біль що від зношеної техніки, що від спроб знайти дефіцитні специфічні запчастини, які треба зара всім, що від розчарування в людях, які скручують пробіги, засипають в радіатори хімію, щоб ті не текли, мастять гнилі рами усіляким лайном і наварюють смужки заліза, щоб не можна було проштрикнути іржу гвіздком.

І Ви ж не подумайте, що ми розумні і ні разу не “влітали”. Влітали ще й як, тому розуміємо глибину проблеми.

От наприклад.

Тачка 1/42 Nissan Patrol - тільки-но виходить з ремонту, при тому що проєкт стартував 20 березня! Тачка непогана, але дуже рідкісна і запчастини шукали на неї по всьому світу.

Тачка 9/42 - Toyota Land Cruiser Prado - відвертий кидок. Тут нічого коментувати довелося її переробляти.

Тачка 14/42 - еталонне маскування недоліків машини продавцем і неможливість встановити ступінь руйнування рами через щільне пакування агрегатів в моторному відсіку.

Але ж скільки історій в моїй стрічці від шанованих друзів: купили течик, передали на фронт, через два тижні став двигун, скиньтесь на ремонт; купили навару, віддали на фронт - тріснула рама, допоможіть; історії поза соцмереж - купили Чірокі - розвалені мости, півроку шукали, знайшли, не підійшли, ще за півроку знайшли ті, що треба.

Коли нині я бачу намитий перекупами пікап з сяючою підкапоткою - мене нудить.

Коли я бачу чорнючу раму - мене нудить.

Коли я бачу на перекупській тачці свіжі позашляхові колеса і купу додаткових протитуманок - мене нудить.

Бо я розумію, що нашу увагу відвертають або від вбитої коробки, або від зношеного двигуна, або від рами, що згнила до стану папіросного паперу.

Я це все до чого.

Дякую, що підтримуєте автоволонтерів. Будь-кого, кому довіряєте.

Машина, звісно, не міномет і не гвинтівка. Машина напряму не чавить росіян і не робить їм боляче.

Машини горять і ламаються.

Їх заправляють гидотною солярою, яка, звісно, має всі сертифікати якості на МОшних складах і відповідальні особи будуть рвати на своїх грудях піксель, розповідаючи, що форсунки і паливні насоси високого тиску лягають від того, що то бійці бодяжать святе міноборонівське пальне (бійці ж ідіоти, певно. Гандонять техніку, яка щодня рятує їм життя).

Але машини на фронті - це саме життя.

В смузі кілометрів 30 від фронту (може і більше) немає ані маршруток, ані електричок, немає нічого.

“Немає машини - іди пішки” - це не фігура мови.

Одна з переданих нами машин в режимі 24/7 обслуговує 7 (!) екіпажів переданих європейцями гаубиць, бо інших справних машин тупо немає. (коли ми дотягнемо проєкт 42 тачки, ми зробимо туди ще одну машину, обіцяю).

І підвезення груп, і боєприпасів, і води (!), і провізії, і евакуація поранених - все лягає на машини.

Єврошвидкі, наспіх пофарбовані в оливу, жигулі і ниви, пікапи різного штибу - від де-максів і хайлюксів до ель двісті і повнопривідних течиків, буханки і якась екзотічна дічь, якої на складах зберігання по всьому світу лишилось штук 300 - все це створює з нашого боку фронту той потрібний рух, що дозволяє військам вільніше дихати і пересуватися.

Тому, якщо Ви підтримуєте автоволонтерів - дякую, шановні.

Якщо Ви автоволонтер - ходіть обійму.

Майте тихий вечір.