Їх колишніх не буває! Батько Єрмака - екс-співробітник ГРУ РФ! Хтось ще не вірить в слив вагнерівської операції?

Їх колишніх не буває! Батько Єрмака - екс-співробітник ГРУ РФ! Хтось ще не вірить в слив вагнерівської операції?

«Ціна зради - $ 40 мільйонів. Чому влада заперечує проведення «вагнерівської» спецоперації і до чого тут Єрмак »


З 1999 року бізнес-партнером Андрія Єрмака в ТОВ «Інтерпромфінанс Україна» є громадянин Російської Федерації Рахама Емануілов, а директором компанії є батько Андрія Єрмака Борис Єрмак. Батько керівника Офісу президента Андрія Єрмака - співробітник Головного розвідувального управління РФ у відставці Борис Єрмак. Про це йдеться в розслідуванні журналістки Любові Величко «Ціна зради - $ 40 мільйонів. Чому влада заперечує проведення «вагнерівської» спецоперації і до чого тут Єрмак »,  передає  видання «Главком».

А ось згадана стаття журналістки:

Щоб зірвати масштабну українську спецоперацію, яка готувалася більше року, знадобився всього один телефонний дзвінок. І 40 мільйонів доларів. На другому кінці телефонного з’єднання був співробітник російських спецслужб, якому було достатньо почути кілька коротких ключових фраз. Саме через дефіцит деталей Москва на ходу вигадала версію, за якою 33 росіянина приїхали в Білорусь “для дестабілізації ситуації в період президентської виборчої кампанії”. Під цим приводом їх затримало КДБ Білорусі.

Насправді ж затримані – це бійці ПВК “Вагнера”, завербовані СБУ та ГУР МО України військові найманці, які менш ніж за добу мали бути арештовані в аеропорту “Бориспіль”.

Тепер триває спецоперація РФ, мета якої – змішати з лайном імідж українських розвідників. Ми всі втягнуті у дискусію про те, чи проводилася насправді спецоперація “Вагнерівці”, задумана для того, щоб притягти до відповідальності російських терористів за злочини на Донбасі.

Чиновники всіх мастей, вислужуючись перед президентським офісом, наввипередки несуть спотворену інформацію, підігруючи ворогу в його комбінації. Нівелювати, спотворити, скомпрометувати дії українських спецслужб.

Але “Новинарня” продовжує відтворювати хронологію проведення “вагнерівської” спецоперації. Та визначати винуватців її провалу.

Першу частину розслідування читайте тут:
Хронологія спецоперації “Вагнерівці”: жива історія в документах, відео та свідченнях учасників. ЧАСТИНА 1

Ідеальний план польоту

33 завербованих російських бойовики зовсім не планували летіти до України. Вони ж прямували з Мінська через Стамбул у Венесуелу. Тому українські розвідники вигадали спосіб, як допомогти їм це зробити: змусити літак приземлитися в аеропорту “Бориспіль” під Києвом.

Такий примус щодо літака з іноземними пасажирами на борту – не терористичний акт, а частина законної спецоперації, яку організувала держава Україна від імені Служби безпеки та Головного управління розвідки Міноборони.

Логістичними питаннями в цій операції розвідники почали займатися 2020 року. Найлогічнішим спочатку здавалося придбати прямий авіаквиток із Москви до Стамбула і приземлити лайнер напівдорозі. Та з’ясувалося, що компанія Turkish Airlines оминає повітряний простір України під час такого перельоту. Натомість траєкторія рейсу “Мінськ–Стамбул” проходить прямісінько над Київською областю.

Спецоперацію планували провести навесні. Але пандемія коронавірусу внесла свої корективи: міждержавне авіасполучення фактично закрили, і розвідникам довелося натиснути на кнопку “пауза”.

“Весь квітень, травень і червень не було про що говорити.

Була головна задача – втримати цих пасажирів, щоб вони не розбіглися. І кілька людей таки зістрибнули із гачка, знайшли іншу роботу.

Але замінити їх було ким.
Адже всього ми завербували півтори сотні злочинців”,

– пояснює куратор “вагнерівської” спецоперації.

“Вагнерівців” свідомо не оголошували в міжнародний розшук за злочини на Донбасі. Терорист, який знає, що його шукає Інтерпол, навряд чи наважиться ризикнути і “світитися” на митному контролі перед прикордонниками чужої країни, де його можуть затримати.

І ось 24 липня, почуваючись у повній безпеці, група із 33 найманців приїхала на автобусі до Мінська. Щоб уранці наступного дня сісти на літак до Стамбула і далі, після стиковки, до Венесуели.

Квитки для терористів купувалися 15 липня в обидва кінці:

на 25 липня – із Мінська до Стамбула

на 19 жовтня – зі Стамбула до Москви

“Всього ми купили 47 квитків в обидва боки. Хоча розуміли, що після того, як ми затримаємо першу групу – 33 “вагнерівців” – решта 14 уже нікуди не полетять, – розповідає куратор спецоперації. – Але

щоб наша легенда виглядала переконливо,
ми були змушені купувати квитки, які апріорі не були б використані.
Це, до речі, найбільш витратна стаття кошторису спецоперації.

Щоб не залишати електронних банківських слідів, фінансові операції здійснювалися виключно за готівку”.

Українські розвідники пояснюють: варіант із примусовою посадкою літака було обрано як найбільш надійний та юридично досконалий.

Отримавши повідомлення про терористичну загрозу на літаку, українські військові та спецслужби мали би всі законні повноваження посадити літак, допитати пасажирів та провести їх обшук.

“Вагнерівці” мали прямувати транзитом до Туреччини на літаку Boeing 737 компанії Turkish Airlines

“Ми зустрічалися з пілотами пасажирських літаків і розпитували їх, що може стати причиною стовідсоткової позапланової посадки літака, – пояснює куратор. – Тобто нас цікавила не теорія із підручників, а реальні практичні поради. І так ми з’ясували, що на практиці пілот самотужки приймає рішення – садити чи не садити літак – лише у випадку з хворою людиною на борту або з технічною неполадкою. Єдиний форс-мажор, який точно змушує пілота приземлитися – це терористична загроза”.

Літак турецької авіакомпанії – це не територія Туреччини, а приватна власність. Коли літак перетинає повітряний кордон нашої держави, він потрапляє в оперативне керівництво державного підприємства “Украерорух”. І рішення про те, в якому аеропорту він сяде у випадку терористичної загрози, ухвалює диспетчер Украероруху. Його наказ – обов’язковий для виконання пілотом повітряного судна.

Спецпризначенці прорахували до хвилини, коли в Антитерористичний центр України надійде дзвінок зі словами:

“Я чув, як двоє пасажирів рейсу “Мінськ–Стамбул”
говорили між собою про саморобний вибуховий пристрій”.

Коли стається подібна ситуація, АТЦ СБУ зв’язується з ДП “Украерорух”. На цей момент літак вже перебуває в повітряному просторі України – у Київській області.

Потім диспетчер Украероруху зв’язується з пілотом літака і віддає наказ приземлитися в найближчому аеропорту (в рамках спецоперації це логічно був “Бориспіль”).

Кабіна пілотів пасажирського літака зачиняється зсередини броньованими дверима

Існував і план “Б”: якщо турецький пілот не виконує пряму вказівку диспетчера, в небо піднімаються два військові літаки ПС ЗСУ, які “випадково” проводять військові навчання поруч із траєкторією руху “Тьоркіша”. Пілоти цих винищувачів у курсі терористичної загрози і вимагають, щоб пасажирський лайнер приземлився в аеропорту у їхньому супроводі.

Без шансів на втечу

Дехто з критиків закидає, мовляв, “вагнерівці” в разі виявлення загрози в небі могли б самі захопити літак, розвернути його назад тощо.

Але насправді після того, як російські злочинці опинилися б на борту лайнера над територією України, в них не було шансів утекти. Ось аргументи.

За останні десять років відбулося всього дев’ять терактів із захопленням пасажирських літаків. І всі вони закінчилися ув’язненням терористів, хоча ті були озброєними та заздалегідь продумували свій план.

Українські розвідники придбали квитки для “вагнерів” з таким розрахунком, щоб розпорошити росіян по салону. Тому навіть організувати мозковий штурм їхній групі було б проблематично.

Тим паче, що в росіян не було зброї – система безпеки в аеропортах забороняє пасажирам перевозити з собою навіть складані ножики й манікюрні ножиці, не кажучи про щось серйозніше.

Перелік заборонених предметів для перевезення в пасажирських літаках

“Захоплення літака планується завчасно. Провести його спонтанно неможливо. Пасажири, в тому числі “вагнерівці”, не розуміли б причини екстреної посадки в Україні. Уявіть собі: ви летите на роботу із мрією про гарний заробіток, і тут раптом за 5 хвилин треба прийняти рішення, як розвернути літак, не розуміючи, чому він завчасно приземляється. Наприклад, якщо це технічні причини, то захоплюй не захоплюй, а все одно літак посадять. Реальні бойовики розуміли б, що без зброї в них шансів немає утримати літак із заручниками”, – наполягає куратор операції.

“Більшість “вагнерівців” – артилеристи, тобто технічні фахівці з систем ППО (протиповітряної оборони – “Н”). Які навряд чи можуть захоплювати літаки та робити революції в африканських країнах, – розповідає співробітник СБУ Сергій, який брав участь в антитерористичних операціях в Україні та за кордоном. – І всі волання, припущення, що ми маємо справу з суперсолдатами, [які не дозволили б приземлити літак із ними в Україні] – це звичайнісіньке невігластво та профанація. Ба більше, тупе підігрування ворогу”.

Виховати таких спеціалістів – надзвичайно дороге задоволення, яке не може собі дозволити жодна приватна компанія.

“Тільки державні бюджети можуть покривати видатки з утримання суперсолдатів. На підготовку такої людини-“торпеди” йде від 6 до 8 років. Рахуйте самі, скільки грошей це коштує, якщо ми говоримо про хоча б тисячу бійців”, – пояснюють в СБУ.

Куратор “вагнерівської” спецоперації спростовує фейки від критиків і високопосадовців:

План “вагнерівської” спецоперації передбачав, що після примусової посадки турецького літака в Борисполі служба безпеки по одному відведе бойовиків в окремі кімнати – під прикриттям стандартної для таких випадків процедури “фільтрації пасажирів”.

У кабінеті з готовою підозрою та рішенням суду про дозвіл на арешт кожного з “вагнерів” чекатиме виокремлений для кожного терориста слідчий СБУ. Злочинець отримає підозру, оперативник “Альфи” надягне на нього наручники.

Але сталося інакше.

“Це не те, що ви подумали…”

Через примху Володимира Зеленського “вагнерівці” чекали на свій рейс на літак цілих п’ять днів. Спецоперацію перенесли аж на 30 липня. Розвідники в авральному порядку придбали їм нові авіаквитки, витративши кругленьку суму з державного бюджету.

“Заробітчан” поселили подалі від зайвих очей, де були доступні недорогі номери, які вміщали загалом 33 осіб. Під ці критерії підійшов санаторій “Білорусочка” поблизу Мінська.

“Вагнерівці” чекали на відліт у санаторії “Белорусочка” під Мінськом

Попри тиху зразкову поведінку “вагнерівців” протягом перебування в санаторії, 29 липня в їхні номери увірвався білоруський спецназ і одягнув на них наручники.

Офіційна підстава затримання – підозра в тому, що бойовики приїхали в Білорусь “для дестабілізації ситуації в період президентської виборчої кампанії”.

Аж через добу на сайті офісу президента з’явилась новина про те, що Україна звернеться до Республіки Білорусь із клопотанням про екстрадицію бойовиків.

Ще тиждень минув, поки президент Володимир Зеленський знайшов час зателефонувати білоруському колезі Лукашенку – 5 серпня він попросив передати Україні затриманих російських злочинців, які воювали на Донбасі.

Лукашенко запрошував генпрокурора Ірину Венедіктову на розмову.
Але та не приїхала, пославшись на формальності

Натомість, щоб детально розібратися в питанні затримання бойовиків ПВК “Вагнер”, Олександр Лукашенко публічно запросив до Білорусі українського та російського генпрокурорів.

“Якщо прокурори РФ і України не приїдуть, то питання вирішать без них. Якщо вони такі схвильовані… Аж ниють, аж пищать, аж кричать… Не треба кричати в телевізор! Ящик тут не допоможе. Будемо діяти виключно на підставі законів і – дуже важливий нюанс – людяності. Закони не все передбачають. Ще треба виходити із людського фактора. І ми вирішимо цю проблему. Ніякої політизації не повинно бути”, – сказав Лукашенко на нараді. Скандальні вибори в Білорусі на той час ще не відбулися.

Генпрокурор Ірина Венедіктова своєрідно проявила “людський фактор”. На запрошення Лукашенка вона не відгукнулася й до Білорусі так і не приїхала, бо “не отримала офіційного запрошення”.

Замість цього Венедіктова обмежилася лише листом із проханням видати “вагнерівців” Україні.

Зачекавши ще кілька днів, 9 серпня Лукашенко резюмував: “Їм (генпрокурорам України та Росії) наплювати на цих хлопців”.

А 14 серпня “вагнерівці” повернулися до РФ.

Куратор спецоперації виходить на люди

Навздогін “вагнерівцям”, які вже пакували валізи до Росії, президент Зеленський продовжив публічно обурюватися тому, що Білорусь передала “демонів сучасної війни” не Україні, а назад до РФ. При тому що частина з них мали також українські паспорти.

Щоб з’ясувати, хто “злив” інформацію про “вагнерівську” спецоперацію, потрібно було діяти негайно. Під час приватної розмови в офісі президента голова Головного управління розвідки Міноборони Василь Бурба навіть

запропонував Зеленському
змусити всіх учасників розмови в ОП про спецоперацію
пройти перевірку на “детекторі брехні”.

Але президента така пропозиція дуже обурила (“Хто ти такий, щоб мене перевіряти?!”). 5 серпня Зеленський звільнив Бурбу і призначив замість нього 34-річного Кирила Буданова. Він став першим за всю історію України очільником ГУР МО без будь-якого досвіду роботи на керівних посадах.

Замість того, щоб відкрити справу контррозвідувального захисту та кримінальні справи щодо витоку цілком таємної операції, Буданов почав підігрувати Зеленському, заявляючи, що ніякої “вагнерівської” спецоперації не було.

10 серпня 2020 року президент представив нового голову ГУР МО Кирила Буданова

Щойно отримавши владу в ГУР, 18 серпня Буданов зробив заяву: “Лише необізнана людина може повірити у казку, ніби цих “наївних” бойовиків могли обманом затягнути до Мінська. Напередодні виборів українські політичні сили чи корупційно-бізнесові клани вирішили використати ситуацію задля критики влади і запускають на базі російського фейку свої додаткові інформаційні хвилі”.

Наступного дня аналогічний месидж опублікувала СБУ: “Служба безпеки не коментує чутки, не підтримує медійно інформаційні операції ворога та не бере участі в публічному обговоренні різних фантастичних сценаріїв. Тим більше, коли такі інформаційні “вкиди” мають на меті нанесення шкоди Україні”.

Співробітники спецслужб, які брали участь у “вагнерівській” спецоперації, обурилися такій реакції президента та керівників їхніх структур. Вперше за свою кар’єру вони пішли на ризикований, безпрецедентний і не характерний для розвідника крок – розповісти про свою роботу публічно, через журналістів та політиків.

Куратор “вагнерівської” спецоперації вперше в житті дав інтерв’ю – щоб розповісти українцям про деталі її проведення

“Ми, офіцери, звернулися до журналістів, щоб не дати знищити напрацьований нами матеріал, який навіть при незавершеній операції є суттєвим аргументом проти російської агресії, – пояснює куратор спецоперації.

– Ці матеріали передадуть у міжнародні суди.
По них можна виносити вироки і в українських судах”.

За словами наших джерел в СБУ та ГУР МО, зараз у цих відомствах відбувається активне “полювання” на занадто балакучого куратора спецоперації “Вагнерівці”.

“Вони злі. Вони лютують. Бо поки що в них немає підозрюваних, немає кого перевіряти. Вони не можуть розпізнати особу, яка давала інтерв’ю: ні за фігурою, ні за жестами, – розповідають співрозмовники в силових відомствах. – Щоб приховати злочин реального зрадника, вони намагаються знищити отриману оперативниками інформацію, документи, матеріали справи”.

“Безглуздо переконувати американців, що операції не було”

Але одного гравця українські можновладці точно не змогли обманути. Американців.

“На початку 2020 року в США вже знали про цю спецоперацію, – розповідає куратор “вагнерівської” спецоперації. – Америка не була куратором чи замовником цієї операції. Дотичною до розробки була всього одна особа – американець, який був координатором між українським та американським керівництвом. Він не брав активної участі у спецоперації, не допомагав нам порадами. Був мовчазним спостерігачем, який на будь-якому етапі доповідав у США про хід операції”.

Тому американцям не потрібні офіційні заяви Зеленського, Баканова чи Єрмака. Їх безглуздо переконувати в тому, що спецоперації не було, стверджує куратор із наших спецслужб.

“Керівництво ГУР МО та СБУ постійно на зв’язку з американськими спецслужбами. Із 2014 року наявність американського “спостерігача” під час проведення масштабних секретних спецоперацій є негласним правилом”, – розповідає офіцер СБУ Олег, який і сам був учасником зустрічей із американськими кураторами в ході проведення секретних спецоперацій.

“Після того, як розвідники зібрали компромат на “вагнерівців” та завербували їх, уже можна було переходити до активної фази операції. Саме в цей момент американців та президента проінформували про те, що “вагнерівська” спецоперація може бути реалізована найближчим часом”, – зазначає Олег.

Щур в офісі президента

Спецоперації, які можуть мати наслідки для міжнародної політики України, погоджуються з президентом – він відповідає за ведення зовнішньої політики. А позаяк в руках ГУР МО та СБУ опинилися ймовірні свідки збиття малазійського “Боїнга” рейсу МН17, справа мала міжнародний вимір.

Але ми упустили цих свідків. Тож потрібно розібратися – хто доповів про “вагнерівську” спецоперацію російським спецслужбам?

Сім учасників наради 24 липня в офісі президента України, після якої ворогу стало відомо про спецоперацію щодо “вагнерівців”.
Колаж “Новинарні

Президент? Володимир Зеленський дізнався про спецоперацію ще в березні. Але навесні “вагнерівці” не передумали летіти на роботу до Венесуели.

Доповідали президенту про спецоперацію голова ГУР Міноборони Василь Бурба та заступник голови СБУ Руслан Баранецький. І вони могли стати зірками у світі спецлужб у разі вдалого завершення спецоперації. Навряд чи їм було вигідно добровільно позбутися такого визнання.

Та 24 липня в кабінеті президента під час обговорення “вагнерівської” спецоперації були присутні ще четверо осіб.

“Саме після цієї наради цілком таємна інформація потрапила до спецслужб РФ, а потім – і Білорусі, – каже куратор “вагнерівської” спецоперації українських спецслужб. – Продовження операції було заплановане на 30 липня, але 29-го вся група військових злочинців була затримана білоруським КДБ.

Спецоперацію зірвали
за допомогою одного телефонного дзвінка.

Для цього не потрібно довго говорити. Всього кілька коротких фраз достатньо: “Тут все серйозно, наша спецслужба влупить ваших. Адреса місцезнаходження – ось”. І все. Не потрібно навіть давати порад. Російські ГРУшники знають, що далі робити з такою інформацією”.

Отже, коло підозрюваних звужується:

1) Роман Машовець, заступник голови офісу президента з питань оборони – ветеран військової розвідки, який із липня 2014 року займався організацією військово-технічної допомоги для української армії та провів 25 відряджень до зони бойових дій на Донбасі.

2) Руслан Демченко, перший заступник секретаря РНБО – конформіст, який будував успішну кар’єру дипломата з моменту проголошення незалежності України, вважався “дипломатом Антимайдану”, був радником президента Петра Порошенка, а потім – радником президента Володимира Зеленського.

3) Марія Левченко, помічниця президента – яка, ще працюючи помічником художнього керівника ТОВ “Квартал 95”, влітку 2014 року закликала об’єднатися проти Росії-агресора, робила репости Семена Семенченка про російсько-українську війну та шукала допомоги для оздоровлення дітей воїнів АТО.

І – останній у цьому списку:

4) Андрій Єрмак, керівник офісу президента.

За даними джерел, саме він почав вмовляти Зеленського перенести спецоперацію із “завтра” до “найближчим часом”.

“У нас все було готово, – розповідає куратор спецоперації деталі зустрічі на Банковій. – Операція мала відбутися наступного дня. Але Єрмак раптом заявив, що “завтра операцію проводити не можна. Її треба скасувати (!) або перенести на деякий час”.

“Ні, ви не розумієте. З такими речами не жартують. Це дуже серйозна справа, яка може піти крахом через перенесення дат!” – апелювали Бурба та Баранецький. – “А в нас мирні переговори на кону (22 липня на тристоронній контактній групі прийняли рішення про посилення “режиму тиші” на Донбасі з 27 липня – “Н”).

Для чого дратувати Путіна?!” – переконував Єрмак.

І Зеленський прислухався саме до нього”.

Особова справа Єрмака

Можна лише здогадуватися про рівень довіри та відданості Зеленського Єрмаку. Президент призначив головою свого офісу та, фактично, куратором “донбаського напрямку” Андрія Єрмака, знаючи, що:

Борис Єрмак – ветеран російської розвідки

  • його мати – росіянка;
  • його батько Борис Єрмак працював у Головному розвідувальному управлінні Російської Федерації;
  • із 1999 року бізнес-партнером Андрія Єрмака у ТОВ “Інтерпромфінанс Україна” є громадянин Російської Федерації Рахамім Емануїлов, а директором компанії є батько Андрія Єрмака Борис Єрмак.

 

Андрій Єрмак та Борис Єрмак працюють в компанії, яка належить громадянину Російської Федерації

 

Рахамім Емануїлов у 2018 році був власником ТОВ “Медійна група Європейського партнерства”, а керівником компанії був Андрій Єрмак

Також Андрій Єрмак керував компанією ТОВ “Медійна група Європейського партнерства” в той час, як її співвласником був Рахахім Емануїлов.

Справи бізнес-партнерів йшли успішно: у 2018 році компанія подавала заявку на державне фінансування двох кінострічок – і таки отримала два гранти по 25 мільйонів гривень кожен.

Фрагмент заявки на часткове державне фінансування виробництва серіалу “Слов’яни”, 2018 рік

Але Рахамім Емануїлов – не просто росіянин. Він є радником голови Ради Федерації – верхньої палати російського парламенту, частину членів якої призначає президент РФ Володимир Путін.

А родину Єрмаків об’єднує не лише спільний бізнес з Емануїловим. Про своє тепле ставлення та спільний світогляд із Рахамімом Яшаєвичем у соцмережі фейсбук на його сторінці відкрито пише Борис Єрмак (орфографія збережена): “Ромуля! С наступающим Новым годом и Рождеством Тебя и Твою семью! (…) Иногда смотрю твои посты и с большим уважением отношусь к твоей позиции и сегодняшним событиям. Обнимаю!”

Батько Андрія Єрмака – російський розвідник Борис Єрмак – дуже тепло ставиться до російського політичного діяча Рахаміма Емануїлова, який є компаньйоном Єрмака

Андрій Єрмак та його брат Денис не забувають про Емануїлова і поза бізнес-стосунками.

Наприклад, вони регулярно лайкають фото росіянина у фейсбуці.

Андрій та Денис Єрмаки вподобали фото Емануїлова, яке він оновив у січні 2020 року

Співробітники спецслужб, як ніхто, знають, наскільки сильною політичною фігурою є голова офісу президента. І наскільки сильно голова ОП може впливати на рішення гаранта Конституції.

“Ще за часів президентства Кучми, коли Віктор Медведчук був головою адміністрації президента, в Україні заведено, що керівник АП – це сірий кардинал, – пояснює контррозвідник із Департаменту контррозвідки СБУ Олександр. – Єрмак – це не просто чувак, який має каву подати і папіпець принести на підпис. По факту Єрмак – це людина, яка сидить біля президента і вирішує такі серйозні питання, в які президент навіть не вникає.

Президент у нас в країні – просто медійна особа.
Дії та думки Єрмака миттєво вселяються в Зеленського, який йому дуже довіряє.

І я це знаю не з телевізора”, – стверджує контррозвідник.

Володимир Зеленський і Андрій Єрмак. Фото: пресслужба ОП

А що може бути простіше, ніж зателефонувати батьку-розвіднику, який спілкується з керівництвом Головного управління розвідки Російської Федерації?

“Американці в шоці через зрив операції,
бо не думали, що Єрмак буде діяти настільки примітивно і тупо,

– говорить учасник операції, який спілкується зі співробітником США, що стежив за операцією під час її активної фази. – Вони і раніше були невисокої думки про наш ОП – бо дії цих людей з точки зору локальних та масштабних вчинків говорять про те, що рівень інтелекту у керівництва ОП дуже низький. В офісі президента не вміють передбачати на три кроки вперед, як це робить та ж Росія. В ОП не було розуміння, які наслідки будуть, якщо “вагнерівську” операцію зірвати. Їхні думки зайняті зовсім іншим завданням – лягти (!) під Росію, а не просто подружитися з нею”.

І про це – детальніше.

Не перша зрада. Був ще Цемах

27 червня 2019 року українські розвідники провели ризиковану секретну спецоперацію та затримали на окупованій території Донецької області колишнього командира підрозділу ППО “ДНР” Володимира Цемаха. Групою розвідників керував розвідник з 74 орб Олександр Колодяжний “Кол”. Щоб вивезти Цемаха на підконтрольну територію, йому та ще одному бійцю, Дмитру Гержану “Тритону”, довелося йти мінним полем. В ході виконання спецоперації Кол підірвався на протипіхотній міні й 11 липня помер у госпіталі, так і не прийшовши до тями. Тритон, який намагався його врятувати, втратив ногу.

Народний герой України Олександр Колодяжний загинув під час спецоперації із викрадення цінного свідка Володимира Цемаха. Але завдяки обміну Цемах повернувся до родини в ОРДО й уникнув покарання. Донька Цемаха опублікувала у соцмережах спільне фото через місяць після обміну

Смерть одного бійця та каліцтво іншого не були б даремними, якби слідчі СБУ та Міжнародної слідчої групи витягнули з Цемаха цінну інформацію про обставини збиття малазійського “Боїнга” рейсу MH17 російською ракетною установкою “Бук”.

Але наше джерело в Міжнародній слідчій групі стверджує, що під час допитів Цемах жодним словом не обмовився про обставини збиття цивільного авіалайнера.

“До Цемаха приходив адвокат, якого найняли з Росії, та повідомляв, що Цемах має мовчати з питання збиття МН17, тому що його дуже скоро обміняють в РФ. І терорист прислухався до свого захисника. Він розказував про інші свої злочини, але про літак вперто мовчав”, – говорить джерело “Новинарні” в JIT.

Цемах та його адвокат на суді в Києві після оголошення судового рішення про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов’язання. 5 вересня 2019 року

Саме тому Генпрокуратура підозрює Володимира Цемаха лише в участі у діяльності терористичної організації та організації терористичного акту, внаслідок якого загинули українські військові.

Натомість нідерландській прокуратурі зізнання терориста для оголошення підозри не знадобилися. Голова Міжнародної слідчої групи Фред Вестербеке офіційно просив ГПУ не передавати підозрюваного Цемаха Росії в рамках запланованого обміну полонених.

Схожу заяву у відкритому листі до Володимира Зеленського зробили 40 депутатів Європарламенту: “Цемах є громадянином України і знаходиться під опікою України. А постанова Ради безпеки ООН вимагає, що особи, які безпосередньо або опосередковано відповідали за збиття MH17, повинні бути затримані і притягнуті до відповідальності”.

Фрагмент листа 40 депутатів Європарламенту президенту України Володимиру Зеленському від 4 вересня 2019 року

Втім, Зеленський усі ці звернення проігнорував.

Попри протести, Цемаха звільнили з-під варти і віддали на обмін, отримавши з Росії полонених моряків, Сенцова, Балуха, Сущенка, Карпюка та інших політв’язнів Кремля у форматі “35 на 35”.

Після обміну полоненими в аеропорту “Бориспіль” Зеленський запевнив усіх, що Цемаха допитали: “Допитали, і не тільки перед поверненням (до Росії)… Я не називатиму прізвища європейських лідерів, з якими ми проговорили момент і час для всіх слідчих дій. Ми все це зробили. Все, про що нас попросили”.

Відео:

На цьому наполягав і Андрій Єрмак, який тоді був “лише” помічником президента.

“Всі необхідні процедури, на яких наполягала нідерландська сторона щодо Цемаха, були реалізовані. Вони мали можливість провести усе, що хотіли в рамках розслідування”, – запевнив через кілька днів в інтерв’ю “Українській правді” Андрій Єрмак.

Що ж змусило Зеленського та Єрмака брехати всьому світу?

Ключовий свідок

Ввечері 11 липня 2019 року Володимир Зеленський провів телефонну розмову з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним.

“Ключовим питанням було звільнення полонених військових моряків. Також йшлося про повернення інших українських громадян, які утримуються на території РФ, – повідомили у пресслужбі президента.

Путін висунув вимогу Зеленському – повернути терміново Цемаха, а також припинити агресивні дії щодо РФ, – розповідає натомість про деталі цієї телефонної розмови офіцер українських спецслужб, ім’я та посаду якого він просить не називати через небезпеку для власного життя. – На той час вже було ясно, що це буде один з ключових свідків на судовому процесі в Гаазі, який був запланований на березень 2020 року.

Саме Цемах міг підтвердити,
що екіпаж та техніка “Бука”,
яким збили МН17, були російськими”.

Наступного дня, 12 липня, голова СБУ Іван Баканов без жодних пояснень звільнив начальника управління Департаменту контррозвідки, який організував спецоперацію із вивезення Володимира Цемаха із непідконтрольної Україні території.

За цими подіями уважно стежили члени Міжнародної слідчої групи, до якої входять представники правоохоронних органів України, Нідерландів, Бельгії, Австралії та Малайзії.

Для них Цемах був єдиним затриманим свідком, який брав участь в евакуації ЗРК “Бук” та членів її екіпажу після збиття малайзійського “Боїнга” і загибелі 298 людей.

“Ми дуже мало знаємо про пересування “Бука” після пострілу у пасажирський літак, – розповідає учасник Міжнародної слідчої групи. – Цемах командував загоном протиповітряної оборони і міг пролити світло не тільки на конкретні події в день збиття, а й на ланцюжок командування, що буде становити особливий інтерес для голландського суду. Тобто Цемах міг дати інформацію про кураторів із Москви”.

За словами учасника JIT, 12 липня – наступного дня після першого контакту з Путіним – Зеленський почав вимагати від слідчих підготувати Цемаха на обмін.

“Протягом липня-серпня 2019 року близько п’яти разів Зеленський приїжджав до голови СБУ, викликав начальника Головного слідчого управління СБУ та слідчих, які входять в групу розслідування кримінальної справи що ведеться в СБУ по цьому теракту, й обговорював варіанти обміну Володимира Цемаха. Не знайшовши аргументів на останній зустрічі з цього питання,

Зеленський “втомився” і сказав, що далі питанням Цемаха
займатиметься його помічник Андрій Єрмак.

Подальші зустрічі з Єрмаком відбувались в офісі президента наприкінці серпня – на початку вересня”.

Слідчі Головного слідчого управління СБУ ввели Єрмака в курс справи. Під час зустрічей вони пояснили, що напрацювали чимало матеріалів, які свідчать про те, що Цемах – надзвичайно цінний свідок у цій справі.

“Єрмаку пояснили, що у нас є записи телефонних розмов Цемаха з російськими кураторами щодо заведення “Бука” на позицію в районі Сніжного, його подальшу роботу та термінову евакуацію разом із російським екіпажем в на територію Російської Федерації після пострілу та влучення в цивільний борт”, – розповідає слідчий ГСУ СБУ на умовах анонімності.

Так само Єрмак знав, що Володимир Цемах відмовився свідчити проти себе і давати будь-яку інформацію стосовно катастрофи MH17.

Слідчі просили не обмінювати Цемаха принаймні у вересні, щоб у них було більше часу змусити його говорити.

“Єрмак пообіцяв, що він дасть можливість переконати Цемаха, що обміну не буде, і примусити давати покази з цих питань, і після того включити його в обмін, який планувався на грудень 2019 року, – пояснює учасник Міжнародної слідчої групи. – Проте орієнтовно 4-5 вересня надійшла вказівка від Баканова до Головного слідчого управління СБУ підготувати Цемаха на обмін. Всі вказівки були усні і ніде не зафіксовані, транслювались Бакановим із посиланням на Єрмака. І в терміновому режимі це було зроблено, а 7 вересня Цемах був переданий до Росії”.

Такий крок став шоком для правоохоронних органів Нідерландів та Австралії.

Під час телефонного дзвінка прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте сказав Зеленському: “Ви наводите порядок в Україні, але займаєтесь міжнародною корупцією, продаючи інтереси цілих держав (як України, так і Європи) в боротьбі з Російською Федерацією”.

Спецслужби Нідерландів, Австралії, Бельгії та Малайзії – країн, які входять до Міжнародної слідчої групи – захотіли дізнатися,  чому Єрмак вперто не хотів переносити передачу Цемаха Росії з вересня на грудень, щоб слідчі встигли витягнути з бойовика інформацію про роль РФ у збитті малазійського боїнга.

Зусилля іноземних розвідників у пошуку істини були недаремними. Відповідь на згадане питання знайшла австралійська розвідка. І отримані розвіддані справді шокують.

Андрій Єрмак орієнтовно в липні 2019 року отримав від росіян хабар, який вираховується у десятках мільйонів доларів (близько $40 млн) – за відстоювання інтересів РФ в Україні, в тому числі – і в питанні обміну Цемаха”, – розповів співробітник австралійських спецслужб на умовах анонімності.

Він зазначив при цьому, що дана інформація різко негативно вплинула на сприйняття не так офісу президента, як самого Володимира Зеленського, чиї обіцянки боротися з корупцією виявилися пшиком.

Хай там як, а цінний світок у справі МН17 Цемах поїхав до Росії, а потім додому в Сніжне. І, за дивним збігом обставин, через рік – знову за участі Єрмака – в результаті “зливу” “вагнерівської” спецоперації Україна упустила ще двох ймовірних свідків збиття малазійського “Боїнга” – Дениса Харитонова та Сергія Щербакова.

Зеленський заявив, що процес обміну полонених курував його помічник Андрій Єрмак.
І дякував Єрмаку за пророблену роботу

Щоб зам’яти скандал із видачею недопитаного у справі MH17 Цемаха, Андрій Єрмак продовжив брехати, навіюючи думку, що насправді Цемах не такий вже і важливий свідок.

“По суті, вся ця інформація, що Цемах є дуже важливим свідком і так далі, вона походить зі ЗМІ. Чи є він важливим свідком, чи не є, – це доведе суд. Тоді ми будемо розуміти, чи він справді був важливим”, – заявив Єрмак в інтерв’ю “УП” 9 вересня 2019 року.

А щоб відбілити себе через підозри у державній зраді, “вагнерівську” спецоперацію голова офісу президента тепер називає “детективною історією, яка була вигадана від самого початку до кінця”.

Злочин і кара

Після публічного скандалу щодо зриву “вагнерівської” спецоперації Державне бюро розслідувань зареєструвало кримінальне провадження за ст. 328 Кримінального кодексу – “розголошення державної таємниці”. А от Служба безпеки України ігнорувала заяву Дмитра Штанька про державну зраду та шпигунство голови офісу президента Андрія Єрмака. Лише ухвала суду змусила слідчих почати досудове розслідування цієї справи.

Шевченківський районний суд міста Києва 9 вересня ухвалив почати досудове розслідування щодо можливої державної зради голови офісу президента Андрія Єрмака

Родичі загиблих від терактів, організованих “вагнерівцями”, зареєстрували на сайті Верховної Ради петицію за створення у Верховній Раді тимчасової слідчої комісії щодо розслідування можливої державної зради.

“Хто і чому “злив” інформацію, і таким чином зірвав затримання? Чому Генеральна прокуратура України не відреагувала на пропозицію Лукашенка прибути до Мінська, щоб довести причетність цих найманців до участі в агресії проти України? Ми вимагаємо притягнути до відповідальності тих, хто підставив під загрозу життя українських розвідників, які працювали над цією операцією. Ми вимагаємо правди!” – написали вони у петиції.

25 тисяч підписів було зібрано всього за тиждень. І 16 вересня народний депутат, АТОвець Роман Костенко від фракції “Голос” зареєстрував у Верховній Раді проєкт постанови про створення ТСК.

Учасники спецоперації ГУР/СБУ готові давати офіційні свідчення в слідчій комісії.

“Я і мої колеги не можемо виходити відкрито на пресконференцію, бо ми є службові особи спецслужб. Але ми готові свідчити далі в рамках роботи тимчасової слідчої комісії в парламенті, – каже куратор “вагнерівської” спецоперації. – Ми розуміємо:

якщо нас буде зраджувати керівництво держави,
ворог тихо зайде у всі галузі державного управління.

Якщо не локалізувати витік секретної інформації у керівництві держави, робота спецслужб не матиме ніякого сенсу”.

Поделитесь с друзьями в соцсетях:

 

 

 

- Ключевые цифры. Объявят ли в Украине локдаун из-за антирекордов по ковиду и нехватки мест в больницах
- Поездка "Слуг" на Донбасс началась с конфликта между атошниками и главным "слугой" Давидом Арахамией из-за слов о сокращении армии
- Закрытые магазины, границы на замке и комендантский час
- Зеленский отменил действие указа о дисциплинарных батальонах
- Парадокс - чем больше закрывают, тем больше вируса!
- Зеленский призывает к войне на нашей территории. Видео
- «Власть на таможне захватила мафия». Кого обвинил Михаил Саакашвили в хищениях 3 млрд.долларов
- МВФ подсчитал, что украинцы в три раза беднее россиян
- Вас остановила полиция: имеет ли право водитель снимать служебное удостоверение полицейского?
- В Нацбанке из Рожковой сделали «свадебного генерала»
13:35Сентябрь, 23 2020 2014

► РЕЗОНАНС 
недели
месяца