“Полный беспредел власти, но хрен вы меня сломаете!” Семен Семенченко о решении суда вернуть его в СИЗО

Нас боится власть. Поэтому перед жаркой осенью — приземляют меня в тюрьме. Что ж, мне есть много что сказать. Скажу главное — хрен вы меня сломаете!

Нас боится власть. Поэтому перед жаркой осенью — приземляют меня в тюрьме. Что ж, мне есть много что сказать. Скажу главное — хрен вы меня сломаете! И бежать я не буду! Это — моя страна, за которую я боролся на Майдане и на фронте, пока все мои обвинители сидели в кустах, или ждали прихода «русского мира». Бежать будут они (укр.).

Об этом написал сегодня в Фейсбуке экс-нардеп Семен Семенченко.

Я — знову за гратами!

Знову одиночна камера ізолятору СБУ, змінився лише номер камери. Адвокати звертали увагу на незаконність скарги СБУ і чекали чесного рішення суду. Дружина була спокійна. Я ж навпаки — зібрав та взяв з собою в суд 2 сумки з «джентельменським набором» арештанта.

Суддя ухвалював рішення в нарадчій кімнаті 5 ( ) годин. І усі 5 годин з ним «працювали» СБУ, прокурори та офіс президента.

Ми рахували, що ці 5 годин він пише повне рішення, а він вийшов та прочитав декілька речень. «Тримання під вартою» і навіть не в СІЗО (як це передбачає закон і де є можливість спілкування з іншими людьми), а одиночна камера ізолятора СБУ, 10 метрів квадратних яка просвічується сонцем настільки, що плавиться навіть мозок.

Суддя ухвалив рішення, я обійняв дружину та почекав, поки звільниться зал. Хлопці та дівчата, які прийшли на суд, довго не хотіли відпускати мене, і конвой не міг пройти до зали.

Рішення колишнього Луганського судді Вишняка — повне свавілля влади. За 12 днів домашнього арешту, які я провів вдома з сім’єю, умови тримання під домашнім арештом — не порушувались жодного разу. Не спілкувався зі свідками, з’являвся на допити та в суд, а мій будинок був оточений цілодобовим кільцем оперативників СБУ.

Вони сиділи в машинах, ходили по двоє, сиділи на дитячих майданчиках, не вистачало лише патрулів на конях. Але в суді вони розповіли казку, що мене, начебто, бояться свідки, а я точно ось-ось втечу.

Але мене бояться не свідки. Нас боїться влада. Тому перед спекотною осінню — приземляють мене в тюрмі. Що ж, мені є багато що сказати. Скажу головне — хрін ви мене зламаєте! І тікати я не буду! Це — моя країна, за яку я боровся на Майдані та на фронті, поки усі мої обвинитилі сиділи в кущах, або чекали приходу «русского мира». Тікати будуть вони.

Тому моїй сім‘ї та побратимам, яких засмути мій арешт, хочу сказати — не переживайте. Це — не надовго. І уся ця братва (яка зараз скинула маски) — при владі ненадовго.

Зараз усім нам потрібно об‘єднати зусилля. Ветеранам, волонтерам та активним, вільним людям. Забути усе, що нас розділяло усі ці роки. Тому що зупинити рух України до Путіна окрім нас — нікому