Оскільки я сам закликаю до визнання різноманітності як нашої сили, пошуків спільного замість того, що роз’єднує, і відмову від намагань домінації в ідеологічній сфері, то відразу зауважу: мова не про меншовартість інтелектуалів національно-патріотичного дискурсу. Мова про те, що визнання будь-яких норм, які не підлягають сумніву, безумовно знищує одну з головних ознак справжнього мислення — його всеосяжність. І мислення автоматично зникає, як роса на сонці.

Ця пересторога повністю розповсюджується і на адептів дискурсу проросійського, і клерикального, і інших подібних.

Світ має обмеження лише у вигляді фізичних законів, та й уявлення про них постійно коригується. Тому справжнє мислення, яке пізнає світ, обмежень не може мати за визначенням. На відміну від дій!

Мислення існує виключно поза межами ідеології, яка обов’язково звужує реальність. Ті, хто здатен це зрозуміти і готовий це визнати, мають перспективу перейти до справжнього мислення.

Що сьогодні, на моє переконання, характеризує український національно-патріотичний дискурс? Головне слово — “замість”.

Замість складної різноманітності — авторитарний примітив. Замість осягання сучасної світобудови і проектування майбутнього — архаїчні суспільні конструкти. Замість неупередженого аналізу — ідеологічний імператив. Замість інтелектуальної свободи — нав’язування “єдино вірних постулатів”.

Намагання мислити, добровільно загнавши себе у інтелектуальне гетто з безліччю обмежень, нагадують спроби грати на гітарі, надягнувши боксерські рукавички.

Але головна проблема в тому, що мої поважні розумні освічені опоненти, швидше за все, навіть не спробують, не захочуть зрозуміти, про що я зараз. Значно простіше таврувати опонента “запроданцем” та перейди до остракізму та тролінгу. У кращому випадку, до нав’язливого повторення безглуздих чудодійних ідеологем на зразок “Не буде російської мови — Путіну не буде кого захищати в Україні”. Наче він бомбить Сірію, захищаючи російськомовних...

Ще одна риса, яку я хочу навмисно відокремити: замість знаходження партнерів — невтомний пошук ворогів. Виходить це в “патріотів” напрочуд вдало, однієї фрази, навіть коми вистачить, щоб вони розпізнали (або вигадали, або створили!) ворога. Так, комахи фантастично відчувають феромони і реагують на них в алгоритмі “свій-чужий”, навіть якщо цих феромонів у повітрі лічені молекули.

А от в рамках справжнього мислення ворогів не існує. Гранично жорсткі опоненти — обов’язкові. Вороги — ні. Бо ворога треба зрозуміти і перетворити або на опонента, або, якщо він непримиренний, знищити, користуючись саме тим, що його вдалося осмислити.

Підсумовуючи, констатую: те, чим користуються національно-патріотичні інтелектуали — лише імітація мислення. Як є імітацією боротьби за Україну розфарбування офіційних будинків чи перепости у соцмпережах чогось начебто патріотичного. На жаль, жоден полум’яний пост не спалив хоча б одного ворожого танку.

При тому виключно справжнє мислення здатне запропонувати динамічну модель адекватної влади, яка зрештою вибудує і ефективну економіку, і обороноздатність країни, і пріоритет справедливості.

І наостанок знов про відсутню меншовартість. Нездатність до мислення — не вирок. Патріоти-інтелектуали можуть бути чудовими топ-керівниками у виконавчий владі. Частково можуть бути депутатами всіх рівнів. З певними зауваженнями — пропагандистами та іншими бійцями ідеологічного фронту.

Але не можуть бути стратегами і проектантами успішної України, тієї самої республіки без номеру, у який хочеться жити. Бо вони існують в минулому, а не в майбутньому, як це зараз необхідно.

Олександ Кочетков

- Батько наш Мандела или треск и нищета украинской пропаганды
- Как спикер Джонсон ярко "поимел" президента Байдена
- Два дебила - это сила! Интервью Павла Дурова Такеру Карлсону
- Иммунитет на «два-три месяца» или когда закончится война в Украине
- Существует такая болезнь – п#здаболия: характерные признаки
- «Алга» на Казахстан: Путин избрал новую военную цель
- Маджори Грин - представитель Путина в Конгрессе США, просто дура или ей кровавые русские деньги не нахнут?