На українське суспільство накочує чергова хвиля тактичного песимізму

В стратегічній перспективі треба залишатися оптимістом, і от чому...

Часами, буває, так накочує на мене тактичний песимізм, що аж вихлюпується у ФБ. Вибачайте, намагатимуся так не робити)

А в стратегічній перспективі я залишаюся оптимістом, і от чому. Вся нинішня міць Росії зведена на трьох підмурівках:

1. Радянський спадок: територія з ресурсами, чимале населення, інфраструктура, куплені на Заході професори і президенти та, найголовніше, безліч зброї для світової війни.

2. Гроші з доби нафтового дощу 1999-2008 рр., просто захмарні гроші.

3. Путінський політичний режим тоталітарної мобілізації.

Так от, за результатами цієї війни, коли і чим би вона не завершилася, Росія втратить 2 з 3 своїх стовпів сили.

Російська промисловість більше ніколи не зможе наштампувати стільки танків і ракет, скільки могла радянська, а старі запаси колись все одно вичерпаються або остаточно зогниють.

Російські нафта і газ назавжди втратили багатий і ємний європейський ринок, тож навіть якщо санкції будуть зняті, все одно торгівля з Китаєм та Індією не принесе Кремлю надприбутків. І назад в Європу Росію вже не пустять США.

Населення Росії вже ніколи не буде таким численним, як раніше - успіхи імперії та СРСР у безкінечних війнах у чималому ступені завдячують невичерпним людським ресурсам. А понад то, зміни в російській етноконфесіодемографії будуть провокувати серйозні внутрішні конфлікти.

Так, Росія може знову зазнати чергового авторитарного повороту в майбутньому, але без старої зброї і без грошей на нову вона вже не становитиме такої загрози, як у 2022-му.

Можливо, нинішня війна не стане останньою. Можливо, нам доведеться ще раз воювати за остаточне визволення Донбасу, якщо цього разу ми не подужаємо. Але я впевнений, що похід росіян на Київ у 2022 році був останнім в історії, і в майбутньому такого точно не повториться.

Сергій Громенко