Поліграфна істерика у Зеленського – це індикатор запиту українців на доброчесність. Що далі?

Рибаков – Забзалюку: "Начало разговора – 500 тысяч... Мы будем чики-пики... Вот такой подход, бл..." - це фрагмент розмови між двома народними депутатами, яку 8 лютого 2012 року оприлюднив народний депутат Роман Забзалюк. Тоді він зробив сенсаційну заяву: перейшов із фракції "Батьківщина", тобто, з меншості до "більшовиків" – в депутатську групу Ігора Рибакова "Реформи зарази майбутнього" з метою...провести розслідування ганебної практики перекуповування нардепів (практики появи "тушок"). Він взяв 450 тис доларів у Ігора Рибакова за перехід у його групу, але оприлюднив аудіозапис розмови з депутатом-перекупником про цю та инші оборудки – викрив тих, хто давав гроші, та хто і на яких умовах брав, зокрема, за окремі голосування. Грандіозний скандал закінчився в самому зародку – не пішла ця історія навіть на а-ля "Свободу слова" Савіка Шустера та Євгена Кисельова, ведучого аналогічного "ток-шоу", Прости, Господи! Те, що ми спостерігаємо зараз із історією про, нібито, купівлю голосів окремих депутатів "Слуги народу" по 30 тисяч доларів за душу, вже в зародку не помре. Депутати наввипередки намагаються довести в очах суспільства свою доброчесність, наприклад, за допомоги поліграфу. Дивіться, ще зовніші гравці ні до чого такого не закликали – "Слуги народу" самі хочуть виправдатися. Це означає: депутати відчули, що в українців є запит на ДОБРОЧЕСНІСТЬ. Недоброчесні – дістали. Вінчають недоброчесну піраміду посадовців в Україні – судді. На верхівці харчового ланцюга недоброчесних вони збирають величезні суми. І часто (безуспішно) намагаються приховати їх. Як саме вони це роблять, вже три роки досліджує і фіксує у своїх висновках Громадська рада доброчесності. Отже, головні прийоми приховування майна недоброчесними суддями: 1. Декларувати майно як власність родичів Найбільш поширений прийом – переписати "зайве" майно на близьких родичів. Наприклад, суддя Вищого адміністративного суду Олег Голяшкін вимагав службове житло, тоді як на його матір було оформлене право власності на 2 квартири в Києві та 7 квартир у Криму. Колега Голяшкіна – голова Харківського апеляційного суду Геннадій Бершов під час кваліфоцінювання переконував, що позашляховик за понад мільйон гривень водить 72-річна мати. 2. Занизити реальний розмір доходів Голова Сумського районного суду Сумської області, а нині суддя Верховного Суду, Ігор Дашутін значно занизив у майновій декларації за 2016 рік свій дохід від продажу двох іномарок. Під час кандидування пана Дашутіна до найвищої судової інстанції ГРД виявила, що той задекларував всього 23000 грн від продажу Ford Mondeo 2008 р.в. та Toyota Camry 2010 р.в. Водночас вартість навіть вживаних автомобілів цих марок і моделей відповідного року випуску – щонайменше вдесятеро вища за вказану суддею. Утім, це не завадило Ігорю Дашутіну здобути підвищення й потрапити до нового Верховного Суду. Більше про це – у матеріалах висновку. 3. Організувати фіктивне розлучення Найбільш витончена схема приховування майна – коли під виглядом сімейної драми судді легко його "позбуваються", відписуючи дружинам/чоловікам, але в дійсності продовжують усім користуватись. До прикладу, голову Окружного адміністративного суду міста Києва Павла Вовка, статки якого не відповідають задекларованим доходам, детективи НАБУ знайшли у незадекларованому будинку, де він перебував разом зі своєю екс-дружиною. Деталі – у висновках ГРД тут і за посиланням. Заступник голови ОАСК Євгеній Аблов та його дружина-суддя Юлія Аблова у декларації родинних зв'язків за 2012-2016 роки зазначили, що розлучені, спільно не проживають та не пов'язані спільним побутом. Однак через 20 днів після закінчення терміну, визначеного законом для виправлення відомостей у поданій раніше декларації, обоє повернули собі статус подружжя. 4. "Забути" про коштовне майно Ще один з популярних суддівських прийомів – затягнути з оформленням документів на введення в експлуатацію маєтку, попри тривале проживання в ньому, або виправдовуватись тим, що "забув" задекларувати майно чи "не знав", що в нього є. Так, суддя Одеського окружного адміністративного суду Олег Глуханчук, декларуючи ділянку на узбережжі Чорного моря, чомусь не зазначив зведений на ній будинок на понад 400 кв.м. вартістю 7 млн.гривень. Пізніше суддя виправдовувався, що "хата не його" і він про неї нічого не знав. 5. Посилатися на чуйних заможних друзів Коли бракує аргументів, але будь-що потрібно залишитись на посаді, судді вдаються до неймовірних пояснень. Приміром, на прохання ВККС пояснити походження ділянки й будинку у передмісті столиці суддя Господарського суду м.Києва Сергій Мудрий переконував, що на це отримав $100 тис. безвідсоткової позики від співчутливого товариша. При цьому з пояснень судді випливає, що за 10 років ніяких грошей він ще не повертав, а втрати товариша у $70 тис. доларів лише на зміні курсу вони обговорять, коли настане пора повертати борг. Як не дивно, але Комісія повірила в це і успішно атестувала суддю Мудрого. Ухвалений закон N1008 про судову реформу передбачає відставку у повному складі Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка вірила цим байкам і,очевидно, як на мене, покривала награбоване. Що буде далі, побачимо. Важливо, щоб усі причетні до чергової судової реформи відчули і не забували суспільний запит на доброчесніть. Бо всі найкращі ідеї і найщиріші мрії про успішну Україну закінчаться ось чим: "Як іржа, що поступово підточує міцні металеві речі, так і несправедливе, корумповане судочинство руйнує найкращі досягнення країни в багатьох інших сферах", – це цитата із виступу Архієпископа Православної церкви України Євстратія (Зорі) на експертному обговоренні "Становлення справедливості в Україні" представників Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій (далі – Рада церков) із членами Громадської ради доброчесності. Рада церков, що є набільшим громадським об'єднанням в Україні (це ремарка для атеїстів), підтримала індикатори, за якими та оцінює суддівську доброчесність. І закликала нову владу зберегти роль моральних авторитетів, Громадської ради доброчесності, міжнародних експертів у доборі суддів. Поний текст звернення Ради церков тут. Чуда не треба для того, щоби відсіяти із судової системи недоброчесних, навіть поліграф зайвий. Достатньо обрати доброчесних громадян до нової Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і не втручатися в їхню роботу за наперед визначеними, зрозумілими і підтриманими суспільством критеріями. Але конче треба, щоби нова влада відчувала цей запит на доброчесність, зокрема, суддів, як постійний подих у потилицю. І це вже наша спільна справа.