Україна - хроніка втраченого покоління

Колишньої "красивої України", вже немає і не буде. З рівнем освіти на 10-20% нижче середньої у світі. Це результат того, що наші ненажерливі політичні еліти та інфантильне суспільство на два клозети "проср@ли свій потенціал

Хроніка втраченого покоління.

Останнім часом, аналізуючи наш освітній потенціал, я завжди задавав себе одне питання:

як відобразилась на рівні знань українських дітей освітня прогалина у вигляді двох років пандемії та двох років війни, з постійними експериментами у вигляді онлайн-навчання та нескінченними "реформами" освітньої галузі?

Відповідь на це питання дають результати міжнародного дослідження якості освіти PISA (Programme for International Student Assessment), яке проводили в Україні з 3 по 26 жовтня 2022 року.

Протестовані 15-річні учні.

І цю відповідь можна скоротити лише до одного слова - катастрофа. Хоча можна використати і два слова - тотальна катастрофа.

Зафіксовано суттєве погіршення рівня знань українських учнів.

Тестування проводилось за трьома базовими напрямками:

- природничо-наукові дисципліни;

- читання;

- математика.

Всього є шість рівнів знань: 1 та 6 рівень - своєрідні екстремуми, тільки зі знаком + або -. Вони у нас, до речі, малочисельні.

Достатній рівень знань: з третього рівня і вище. Учні країн ОЕСР (організація економічного співробітництва та розвитку, ядро країн світу) в більшості своїх досягають третього рівня знань і вище. Таких там більше 50%.

В Україні на рівні 3+ знаходяться:

- 36% учнів за природничо-науковими дисциплінами;

- 29% учнів за читанням.

- 31% учнів за предметом математика.

Тобто, ми відстаємо від СЕРЕДНЬОГО світового рівня на 14-21% за базовими дисциплінами!!!

До речі, читання це не вміння читати текст на швидкість, а здатність розуміти тексти, їх внутрішню семантику.

Нижче умовно "нульового" показника знань - це учні зі знаннями нижче другого рівня.

Таких в Україн:

- 34% за природничо-науковими дисциплінами;

- 41% за читанням;

- 42% за математикою.

Щоб ви розуміли, це рівень, коли людина не може скоротити дріб або скласти дроби з різним знаменником.

І тут хочеться передати привіт всім поціновувачам розвитку ІТ сектору в Україні як базового драйверу зростання.

Коли я казав про це декілька років тому - мене майже ніхто не чув.

Хоча і тоді серед моїх аргументів були: спадаюча демографія та деградуюча освіта.

Україна ніколи не могла ввійти в топ-10 країн за рівнем експорту ІТ-послуг саме через фактор демографії, програючи таким державам як Індія та Китай. В одному лише Мумбаї - майже 20 млн мешканців.

Є чітка залежність - висока схильність до математики спостерігається приблизно у 5% населення, з яких лише третина може стати програмістами.

І це в теорії, на практиці ще менше. Потенціал України стосовно ринку ІТ фахівців до повномасштабної війни оцінювався у 300 тисяч осіб з експортом до 10 млрд дол на рік.

В світових рейтингах розвитку ІТ-сектору ми зажди були в п'ятому десятку країн між Марокко та Тунісом.

Що стосується освіти, то наш сплеск розвитку ІТ-сектору був пов'язаний не тільки із демографічним горбом людей у віці 35+, але й з залишковим освітнім потенціалом, який дістався нам після розвалу Радянського Союзу: радянські математичні школи, політехніки у Львові та Києві, академічні інститути кібернетики.

Зараз цей потенціал вже майже у минулому, а нового нічого не зроблено.

Немає вже і демографії.

В результаті за рівнем знань, Україна набрала:

- 441 бал за математикою;

- 450 балів за природничими науками;

- 428 балів за читанням.

Ми поступаємось за цими показниками Естонії, Польщі, Словаччині.

Наприклад у Польщі ці показники 489, 499 та 489 відповідно.

Ми поки що випереджаємо такі країни як Болгарія, Молдова, Грузія.

А відставання від лідерів взагалі катастрофічне:

Зазначу за балами з математики:

- Сингапур: 575;