ЖУРНАЛІСТСЬКЕ РОЗСЛІДУВАННЯ: Чи встигнуть посіпаки режиму продати на металобрухт стратегічне підприємство до виборів 2019?

Від хмельницьких вапняків до столичних будівельників

На теренах Хмільницької області розгортаються події, які можуть стати прикладом створення умов для започаткування та здійснення досконалої корупційної схеми з розграбування чергового державного підприємства.

Зокрема, мова йде про ДП «Нігинський кар’єр», яке є стабільним і надійним постачальником нерудних матеріалів в Україні.

Підприємство почало лихоманить з кінця минулого року, коли Міністерство аграрної політики несподівано вирішило не продовжувати контракт з його керівником Ткач М.М. Несподіваність полягає у тому, що об’єктивних підстав для цього не було та до цього часу не існує, окрім однієї: треба призначити людину, яка б на відмову від Ткача М.М., реалізувала розроблену «фахівцями» схему з продажу вже видобутого у кар’єрі вапняку фракцією 0-20, що є основую для видобутку цементу.

І хоча Микола Ткач не погодившись з рішенням Міністерства успішно опротестував неправові рішення стосовно себе у судді, це не заважає зацікавленим особам крок за кроком просувати заплановану ними схему, детальніше про яку нижче.

За своєю суттю вона дуже проста та на першому етапі полягає у тому, що після успішного відсторонення від посади діючого керівника кар’єру, який, до речі, з нею так і не погодився, на його місце буде призначена інша людина - Супіханов Геннадий Борисович, який на даний час є директором ДП «Мурафський Кар'єр».

Для того щоб це відбулось зі сто процентною гарантією, одночасно, стосовно незговірливого Ткача безпідставно порушується кримінальна справа за № 42018000000000656 від 20.03.2018 року за ст. 191 ч.5. Провадження заводиться на підставі того що ДП «Нігинський кар’єр» нібито ще з 2015 року повністю незаконно працює видобуваючи корисні копалини! Це ж треба було додуматись до того що б звинуватити керівника держпідприємства, яке підпорядковане та повністю підзвітне відповідному Міністерству, що воно, маючи ліцензію та всі дозвільні документи на добичу корисних копалин у власному кар’єрі (доречи, повністю підтвердивши це право у всіх судах), здійснювало «незаконний видобуток». Таким чином, за версією слідства, три роки державне підприємство працювало, сплачувало податки, виплачувало зарплату, постачало сировину на провідні українські заводи і несподівано, - БАЦ, виявилось, що воно не могло цього робити! І це все тільки тому, що у архівах прокуратура БАЦ і знайшла який підзаконний наказ 2015 року, виданий цім же Міністерством для внутрішнього користування про тимчасове зупинення видобутку, який, доречи, потім тут же був скасований постановою КМУ. Але це, як кажуть, вже нікого не обходить …

Тому поки Ткач М.М. залучав інвестиції, розміщав та впроваджував у кар’єрі нове сучасне обладнання, а я що стисло, - працював та заробляв гроші у дохід бюджету країни (за що вочевидь, судячи з того що відбувається, сяде у тюрму), Супіханов Г.Б. протягом цих трьох років успішно банкротував ДП «Мурафський Кар'єр». Наприклад, останнє відкрите виконавче провадження щодо стягнення боргу з цього держпідприємства, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, датується 30.08.2018 р. Зрозуміло, що такі фахові «заслуги» Супіханова перед державою не могли були не оцінені, тому зараз, за сприянням своїх «повелителів», він готується зайняти вже інше місце для подальшого зменшення власності держави у структурах Мінагропрома, але тепер вже на «Нігинському кар’єрі».

Що стосується осіб, які приховуються за висловом «повелителі», то, вочевидь, їх пошуки не будуть дуже важкі. Стосунки з ними склалися у Супіханова Г.Б. ще за часів його роботи на посаді члена правління в ПрАТ Трест "Київміськбуд-1 імені Загороднього", а також директора ТОВ «Київміськбуд-Ресурси», сто процентним власником якого є згаданий Трест.

Тому стисло схема за розрахунками цих осіб виглядає таким чином: знімаємо з посади Ткача М.М., призначаємо Супіханова Г.Б. Останній, через посередницькі фірми, за штучно заниженою вартістю продає весь вже видобутий (та до речі заарештований по кримінальній справі) вапняк необхідної фракції на Кам’янець-Подільський цементний завод. Завод (за домовленістю що вже відбулася) за вигідною ціною надає цемент для ПрАТ Трест "Київміськбуд-1 імені Загороднього" та його підконтрольних підрядників. Низька ціна цементу, як однієї з основних складових собівартості будівництва, наддасть власникам ПрАТ Трест "Київміськбуд-1 імені Загороднього" ні аби які конкурентні переваги при забудові Києва. Якщо до цього всього додати ще особисту заборгованість Супіханова Г.Б. у розмірі 30 мл. грн. перед особою що є власником ПАТ АБ "Укргазбанк" який, в свою чергу, є 60% акціонером вказаного київського забудовника, то як кажуть в Одесі: «Картина маслом!».

Та якщо б це було все і наведена схема тільки і передбачала б протиправне створення конкурентних переваг для власників «Київміськбуд-1» на будівельному ринку України, то, з урахуванням українського сьогодення, автор журналістського розслідування, напевно, і не брався б за цей матеріал. Але нажаль мій читач, це ще не весь задум зазначених «фахівців». Після реалізації схеми з заарештованим вапняком для ДП «Нігинський кар’єр» призначена доля подібна «Мурафському», а саме, - обладнання, яке є у його власності планується до списання як морально та технічно застаріле (відповідна процедура вже попередньо погоджена з «фахівцями» в Мигагропромі). Після списання воно буде продано на лом, вартість якого складає біля 40 млн. грн., а щодо самого підприємства буде порушено процедуру банкротства! І це з урахування того, що зазначене підприємство внесено до переліку підприємств, визначених Кабінетом міністрів, що мають стратегічне значення.

Ірина Гордієнко