Ми будемо свідками появи якоїсь нової форми управління

Нинішню глобальну ситуацію можна охарактеризувати однією фразою: протиборство між ліберальною ідеєю та автократією вступило у нову фазу

Нинішню глобальну ситуацію можна охарактеризувати однією фразою: протиборство між ліберальною ідеєю та автократією вступило у свою нову, практичну, фазу. Це – своєрідне повернення до вже знайомого глобального поствоєнного ідеологічного протистояння.

Тобто, з постбіполярного хаосу викристалізовується новий двох полюсний світовий порядок, у якому США замість СРСР протистоїть Китай.

Здавалося б, відродження двохелементної моделі світу мало б сприяти його більшій впорядкованості та прогнозованості. Але, на жаль, це не так.

В першу чергу, тому, що сучасна Росія, незважаючи на свої претензії на роль суперпотуги, залишаючись у постімперській парадигмі, змушена буде грати роль своєрідного ситуативного партнера, виступаючи то за одну, то за іншу команду в залежності від інтересів путінського оточення. І такий сценарій аж ніяк не можна віднести до атрибутики зростаючого порядку.

Не менш (якщо не більш) важливим є те, що динамічні зміни відбуваються і в донедавна ще стабільному американському суспільстві. На тлі розпаду СРСР і так званого соціалістичного табору, інституалізації Європейського Союзу з його зоною євро, стрімкого зростання економічної могутності Китаю та деградації Росії Сполучені Штати протягом більш, ніж двох десятиліть залишалися стабільними у своїй традиційній парадигмі розвитку.

Але світ змінюється. Нові технології зробили його не тільки динамічнішим і ефективнішим. Вони породили нові виклики, ризики та загрози у глобальному вимірі. І якщо технологічно США ще можуть протистояти своїм потенційним противникам, то боротися з політичними викликами сьогодення, як свідчить практика 2016-2020 років, вдається все важче.

Перші кроки нової американської адміністрації свідчать про те, що у зовнішній політиці демократи намагаються грати за старими ліберально-демократичними правилами, ігноруючи сьогоднішні реалії.

Хоча інституалізація останніх йде повним ходом. У березні 2018 року Всекитайські збори народних представників проголосували за зняття обмежень щодо строків перебування при владі нинішнього лідера КНР Сі Цзіньпіна.

У 2020 році теж саме зробив і діючий російський президент, провівши конституційну реформу, «обнуливши» терміни свого правління і перетворившись, таким чином, у фактично «вічного» правителя.

Росія не перша країна, яка провела подібний політичний трюк. До 2020 року ще, по меншій мірі, 12 країн світу (у тому числі і на пострадянському просторі) «обнуляли» президентські терміни. Але на те тоді мало хто звертав увагу.

Ситуація стала мінятися, коли до процесу «легітимної узурпації» влади приєдналися «важковаговики» Китай і Росія. Адже, якщо до цих двох крупних геополітичних акторів додати ще кілька десятків авторитарних режимів менших масштабів, деякі з яких володіють не тільки ядерними технологіями, але і можливостями їхньої практичної реалізації, то вималювується доволі небезпечна для демократичного світу картина.

Поступово формується своєрідний антидемократичний пул чи клуб на чолі зі своїми крупними лідерами – Китаєм та Росією – боротися з яким демократичними методами буде аж занадто складно. Результати голосування в ООН та інших міжнародних організаціях останніх років – лишнє тому підтвердження – усі зусилля з вирішення складних питань демократичним шляхом розбиваються об одне-єдине вето в Раді Безпеки ООН.

Отже, коротке резюме. Ми знову розділені. І перед кожною країною постає проблема, з ким бути: з демократами чи автократами. Головна спокуса полягає в тому, що авторитарна система державного управління набагато ефективніша, аніж демократична з її багаторівневими процедурами прийняття рішень та їх втілення в практику: рішення приймаються швидше, а значить і мета досягається оперативніше. Це особливо важливо зараз, у той момент, коли ми ще тільки адаптуємося до умов нового, постіндустріального, світу.

Але і класичний авторитаризм, навряд чи зможе безроздільно панувати в глобальному просторі. Знову ж таки з причини наявності нового технологічного укладу.

Тому, скоріш за все, ми станемо свідками появи якоїсь нової форми управління. Якою вона буде, покаже майбутнє. Але готуватися треба …